Чому не популярні котеджні селища

Порівняно з січнем 2011 року у жовтні цього ж року попит на будинки в котеджних селищах зріс більш ніж утричі. У жовтні 2011 року продано 85 будинків у котеджних селищах Київської області, але при цьому місяцем раніше було укладено 98 таких угод. У теж час в жовтні нинішнього року в Києві активізувалися операції на міському ринку нерухомості. У жовтні 2011 року куплено майже 1900 квартир: 770 на первинному 1128 і на вторинному ринку. Як ми бачимо, незважаючи на позитивну динаміку ринку заміської нерухомості, він продовжує програвати міському. Можна сказати, що українці вперто ігнорують ринок заміської нерухомості.
Багато українців не розглядають будинки в котеджних селищах в якості основного житла. Вони вважають його додатковою житловою площею. І, відповідно, людина, у якого є гроші, спочатку купує собі квартиру в місті, і лише після цього замислюється про придбання більш престижною заміської нерухомості. Більшість потенційних покупців повернулися на ринок первинного житла Києва, а от на ринок заміського житла пішли одиниці. На ринку заміської нерухомості вже практично відсутній спекулятивний капітал, що тягне за собою падіння попиту в кілька разів.
Не можуть збільшити попит навіть ціни на будинки в котеджних селищах, які зараз майже в півтора рази нижче, ніж ціни на київські квартири. Середня вартість 1 кв. км. нерухомості в заміських містечок економ-класу становить трохи більше $1 тис. При цьому ціни на квартири вторинного ринку в Києві знаходяться в межах 1820 $/кв. м, а ціни на не так давно збудоване житло — 1600 $/кв. м.
Що ж так лякає українців в котеджних селищах? Справа в тому, що громадяни України, які можуть дозволити собі придбати котедж за містом в якості основного житла, не хочуть купувати таку нерухомість з-за великих витрат на утримання. Як показує практика, утримання котеджу обходиться його господарям $250-400 в місяць. Іншим не менш значущим фактором, який відлякує потенційних покупців від котеджних селищ, як і раніше, є відсутність у багатьох селищах необхідної інфраструктури. Дітей, наприклад, доведеться відвозити в школу, розташовану в столиці, в той час як у селищі буде побудований мало необхідний кому-небудь елітний фітнес-клуб. Найчастіше ж інфраструктура котеджного селища обмежується мінімальним набором сервісу та наявністю охорони.